Втрата російського ринку стала ударом для багатьох українських компаній. Військова агресія РФ і взаємні економічні санкції змусили промисловців шукати нові ринки збуту. Деякі все ж змогли знайти вихід, як, наприклад, “Інтерпайп” Віктора Пінчука. Компанія компенсувала втрату частини замовлень в Росії за рахунок більш дорогих поставок державному “Нафтогазу”. Як так вийшло і хто програв від цих угод – у матеріалі РБК-Україна.

Важливість російського ринку для трубного бізнесу Віктора Пінчука складно переоцінити. Про це красномовно говорять підсумки роботи компанії “Інтерпайп-М”, яку Віктор Пінчук створив у Москві в 2005 році. До 2014 року виручка досягала 15 млрд рублів на рік – або 500 млн доларів за тодішнім курсом. У 2014 році після початку російської агресії проти України оборот впав до 5 млрд рублів (близько 80 млн доларів).

З 2016 року на російському напрямі справи компанії знову пішли вгору, хоча до рівня 2013 року так і не повернулися. Незважаючи на відкритий військовий конфлікт між Україною і РФ, компанія Пінчука продовжувала отримувати від Росії державні контракти, поставляючи колеса для “Російських залізниць” (РЖД) та труби для “Башнєфть”.

Процвітанню бізнесу не завадили й санкції, що РФ ввела проти України в кінці 2018 року. Серед інших потрапили під удар сам Пінчук і його EastOne Group – материнська структура “Інтерпайпу”. Разом з тим вже у наступному, 2019 році, згідно розслідування програми “Схеми”, “Інтерпайп” експортував в РФ труб і коліс більш ніж на мільярд гривень.

Ця парадоксальна ситуація привертала увагу і російської преси. “Незважаючи на режим санкцій, бізнесмен Пінчук непогано заробив на Росії”, – писала в листопаді минулого року газета “Комерсант”. Згідно з підрахунками видання, тільки на продажу суцільнокатаних коліс в Росію компанії Пінчука заробили понад 200 млн доларів.

Дані контрактів між “Інтерпайпом” і російськими покупцями, що знаходяться у відкритому доступі, дають підстави для несподіваного висновку – на одному лише українському “Нафтогазі” компанія Пінчука, ймовірно, змогла заробити ще більше.

Якщо порівнювати контракти російських нафтових компаній і державного “Нафтогазу” з ідентичним видами труб з українських заводів “Інтерпайпу” в період з 2015 по 2019 років, то різниця в ціні обчислюється сотнями відсотків. І це навіть без урахування різниці у вартості доставки продукції: з одного боку – в Полтаву, з іншого – на промисли Західного Сибіру. І, ймовірно, тільки на більш високих цінах для “Нафтогазу” компанія “Інтерпайп” змогла додатково отримати щонайменше 290 млн доларів.

Далека дорога

До 2019 року “Башнєфть” залишалася головним покупцем труб “Інтерпайпу”. Наприклад, у своїй звітності за 2015 року компанія вказала, що частка російського бізнесу Пінчука в структурі закупівель компанії становила 15%. Враховуючи обсяг закупівель “Башнєфті”, мова цілком може йти про мільярди рублів.

Свої контракти з компанією Пінчука “Башнєфть” публікує із зазначенням цін та номенклатури товару. Наприклад, можна взяти договір між ТОВ “Башнєфть-видобуток” (Уфа) та ТОВ “Інтерпайп-М” (Москва) на поставку насосно-компресорних труб виробництва Нікопольського заводу “Інтерпайп Ніко Тьюб” від грудня 2017 року. Російська компанія закуповує труби 73 на 5,5 мм за ціною 52 957,63 рублів за одиницю або 899 доларів за тодішнім курсом.

Такі ж насосно-компресорні труби – 73 на 5,5 мм, від того ж Нікопольського заводу державна “Укргазвидобування” у квітні 2018 року купує у “Інтерпайпу” за 41 415 гривень за одиницю – або 1651 долар.

Різниця в ціні – 86%, тобто на російський ринок абсолютно однакові труби з Нікопольського заводу були продані за ціною майже в 2 рази нижче, ніж дочірній компанії державного “Нафтогазу”.

При цьому обидва контракти передбачають умови поставки Delivered Duty Paid (DDP), тобто витрати на доставку товару до складу покупця бере на себе постачальник.

Це означає, що у ціні в 1651 долар для “Нафтогазу” закладений залізничний тариф на доставку труб від Нікополя до Полтави (відстань – 300 км), а ціною 899 доларів для “Башнєфті” – тариф від Нікополя до російського Нєфтєкамську (2079 км). Таким чином, за рахунок логістичних витрат рентабельність продажу труб для “Нафтогазу” зростає до 150-200%.

Це далеко не єдиний приклад. В іншому контракті з “Башнєфтью” – вже на інші труби і від іншого заводу Пінчука – мова йде про продаж обсадних труб 168,3 на 10,59 мм виробництва “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”. “Башнефть” в кінці 2017 року купує такі труби за 61 864 рубля за одиницю – або за 1074 долара.

“Нафтогаз” практично в цей же час купує ідентичні труби по 54 161 гривні за одиницю – або по 2016 доларів. І знову-таки, мова йде про відстані. У випадку з “Нафтогазом” вантаж повинен бути доставлений в Харківську область (відстань – 220 км), а за контрактом з АТ “Башнєфть” – в російське місто Усинськ (2896 км).

З поправкою на залізничний тариф для доставки труб різниця в ціні досягає 300%.

Гроші у трубу. Як "Інтерпайп" Пінчука продавав "Нафтогазу" дорожче, ніж Росії

Порівняння всіх інших контрактів дає подібні розбіжності у ціні – в середньому від 90 до 120%. Причому у всіх контрактах чітко вказаний виробник і конкретна номенклатура товару. Різниця іноді з’являється лише у періодах підписання контракту. Втім, ринок трубної продукції однозначно не володіє такою волатильністю, щоб часовий проміжок у 3-5 місяців міг пояснити трикратну різницю в ціні.

РБК-Україна звернулося за коментарем щодо такої різниці в ціні у прес-службу компанії “Інтерпайп”. На момент публікації тексту видання відповідь не отримало.

Антиконкурентний заслін

Український ринок, де ціни на труби у 2-3 рази вище, ніж на сусідньому російському ринку, очікувано привернув увагу зарубіжних постачальників, в першу чергу китайських виробників.

Китайські компанії – DP-Master Manufacturing Co і Tianjin Pipe Corporation – почали створювати “Інтерпайпу” конкуренцію на тендерах “Нафтогазу”, що, природно, призвело до зниження цін.

“Інтерпайп” після цього звернувся до Мінекономіки для проведення розслідування і введення загороджувальних мит. Скарга була оформлена від двох заводів – “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” та “Інтерпайп Ніко Тьюб”. І їм це вдалося: у травні 2020 року Україна, по суті, після вимог заводів Пінчука запровадила мито у розмірі 51,52% проти постачальників нафтогазових труб з Китаю терміном до 2025 року.

“Фактично загороджувальна ставка мита була введена проти тих постачальників, які конкурували з “Інтерпайпом” у 2018-2019 роках на тендерах “Укргазвидобування”: DP-Master Manufacturing Co, Tianjin Pipe Corporation і інших”, – зазначив економічний експерт Борис Кушнірук.

Мита дали ефект — іноземні виробники моментально пішли з ринку. Нові тендери на постачання труб на суму 500 млн гривень були оголошені в грудні 2020 року, і в них беруть участь лише дві компанії: “Інтерпайп Ніко Тьюб” і ТОВ “Нафтосеріс”, яка часто фігурує в тендерах, де беруть участь підприємства Пінчука.

Де-факто, так вдалося обмежити конкуренцію на українському ринку труб. І окремі учасники ринку, фактично – одна компанія – отримали можливість для регулярних надприбутків.

Удар по платіжкам

Якщо б мова йшла виключно про торгівлю двох приватних компаній, то питання завищеної ціни не викликало би такий інтерес. Але все ж контракти “Інтерпайпу” з “Нафтогазом” – це історія про гроші найбільшої державної монополії. А тому у якомусь сенсі ефект від таких операцій на своєму гаманці може відчути кожен українець.

Пояснимо на конкретному прикладі. У 2016 році “Нафтогаз” оголосив програму “20/20”, яка передбачає інвестиції в обсязі 100 млрд гривень і вихід на видобуток 20 млрд кубометрів газу до 2020 року. Інвестиційна частина була виконана майже повністю, але за підсумками 2020 року вдалося добути тільки 14,1 мільярда кубів.

З 100 млрд гривень інвестицій близько 20 млрд були спрямовані на купівлю труб. Рекордним став 2018 рік, коли тільки на закупівлю трубної продукції було витрачено 7,6 млрд гривень. З цієї суми 5,6 млрд гривень, або 75% всіх контрактів – отримала компанія “Інтерпайп”. У 2019 році обсяг закупівель труб знизився до 3,55 млрд гривень, з яких “Інтерпайп” забезпечив 70%, отримавши 2,4 млрд гривень.

Двократне зниження обсягів закупівель труб не залишилося непоміченим. “Інтерпайп” поскаржився в Антимонопольний комітет на “Укргазвидобування” як монопольного покупця труб, зажадавши від компанії переглянути підходи до закупівель труб.

“Нафтогаз” у результаті фактично провалив програму “20/20”, в рамках якої і закуповувалися безпрецедентні до того часу обсяги труб “Інтерпайп”, і зараз змушений імпортувати зайві 6-7 млрд кубометрів газу, що у кінцевому підсумку перекладається у тарифи на тепло і газ.

Якщо б НАК менше платив за труби, а інвестував ці гроші в освоєння нових родовищ, то залежність України від зовнішніх постачальників газу до теперішнього часу вже могла бути меншою, як і цифри у платіжках пересічних українців.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here